«Два дні тому ми з матір’ю евакуювались. Мені вже 68 років, а їй 90. Я б її не кинула. Вона в мене лежача. Нам знайомі зараз шукають квартиру. Виявляється це наразі дуже складна задача, бо коли люди чують, що зі мною лежача бабуся, вони від мене ніби відхрещуються і не хочуть здавати житло», – розповідає Любов Василівна. Жінка з матір’ю проживала в Добропіллі. Але через небезпеку вимушені були залишити дім і опинилися в транзитному центрі міста Дніпро.
«Слава Богу, що у нас на шляху були і є зараз такі добрі люди. Усі нам допомагають, підказують що і куди. Світ не без добрих людей. І це дуже добре, що є такі ось транзитні центри, як тут у вас”, — додає жінка.
Для літніх людей дім — це не просто місце проживання. Це життя, спогади, звички, улюблений стілець біля вікна. І коли війна змушує залишити все — це не просто переїзд. Це втрата частини себе. Для багатьох евакуйованих людей транзитний центр — це дах над головою, теплий чай, психологічна та гуманітарна допомога, і тиша, в якій не чути вибухів. Також працівники
Гуманітарна місія “Проліска”, які чергують тут щодня, можуть надати не тільки індивідуальні консультації у сфері захисту, психологічну підтримку та гуманітарну допомогу, а і завжди за необхідності супроводять людей до потягу або автобусу, або до інших установ, на які потребує людина.
Ці люди не просять багато. Лише трохи спокою, трохи гідності, трохи людського тепла, і ми це надаємо.