РЕЛАКСАЦІЙНИЙ ТРЕНІНГ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ У МІСТІ ШАХТАРСЬКЕ
ПОПРИ ВІЙНУ ДОПОМОГА ПОРУЧ: ЖИТЕЛІ ЧОРНОМОРСЬКОЇ ГРОМАДИ ЗНОВ МАЮТЬ ТРАНСПОРТНЕ СПОЛУЧЕННЯ З ОБЛАСНИМ ЦЕНТРОМ 🧡
Пані Марина — молода жінка і мама шістьох дітей. У січні 2024 року вона разом із малечею була евакуйована з Ясногірки, що на Донеччині, до Кременчуцького району.
Новий дім став тимчасовим прихистком, де все доводилося починати з нуля — без підтримки, без родичів, без роботи. Лише шестеро дітей, чиї очі щодня шукають у матері спокій і впевненість. Марина — одинока мама і сирота. Наймолодшій дитині лише рік, тож поки що жінка не може працювати. Єдине джерело доходу — соціальні виплати.
Працівники соціального захисту, які відвідували родину, повідомили про ситуацію Гуманітарна місія “Проліска” у місті Кременчук.
За підтримки UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні наші фахівці оперативно відреагували: відвідали родину, оцінили потреби, допомогли з дитячим одягом, підгузками та супроводом до медичних і адміністративних установ.
Поступово за підтримки фахівця з ведення справ пані Марині вдалося вирішити більшість нагальних питань. Та залишалася одна річ, про яку вона говорила з особливим болем — діти спали по двоє-троє на одному ліжку. Для матері, яка пережила евакуацію, втрату дому і невизначеність, це було найболючіше — бачити, як діти не мають навіть власного місця для сну.
Гуманітарна місія «Проліска» у межах програми допомоги в індивідуальному захисті, забезпечила родину двома триярусними ліжками з ортопедичними матрацами. Фахівці центру власними силами доставили й зібрали меблі, аби кожна дитина мала свій куточок і могла відчути: у них є дім.
Того вечора в оселі пані Марини настала незвична тиша.
Діти розійшлися по своїх нових ліжках, роздивляючись і торкаючись їх, ніби боячись повірити, що це — справді для них. А мама просто стояла й дивилася, як її діти вперше за довгий час засинають спокійно, кожен у своєму теплому місці.
Маленьке, але велике диво — коли турбота перетворюється на відчуття дому.
