Ми поруч, щоб підтримати найуразливіших навіть у найтяжчі часи
Запрошення до участі в процесі закупівлі № RFP 2025-404 від 21 серпня 2025 року На укладання договору надання послуги харчування для учасників тренінгу «Екологічна комунікація з людьми з досвідом війни. Формування резильєнтності: виклики та можливості для освітян», в межах реалізації проєкту УВКБ ООН «Комплексна допомога у сфері захисту та житла для переміщених осіб, репатріантів та людей, які постраждали від війни» (код контракту 21141Y25М162685) ДАТА ТА ЧАС ЗАКРИТТЯ: 10 вересня 2025 РОКУ – 13:00 год
Бабуся Оля жила на околиці невеликого села. Її будинок стояв трохи осторонь — дерев’яна хата з вишнею під вікном, городом за хатою і старенькою загородкою для курей. Все життя вона прожила тут — виростила дітей, поховала чоловіка, а тепер трималася господарства сама.
Найдорожче в її оселі були не речі, а спогади.
В ту ніч усе змінилося. Ніхто не думав, що безпілотники — ті самі “Шахеди”, що ревуть у темному небі, — полетять саме сюди. Вони вже не вперше над регіоном, але село вважалося “нецікавим” для атаки. Однак війна не розбирає, де важливе, а де ні. І от десь біля другої ночі небо засвітилось — глухий вибух потряс землю. Бабуся прокинулася від ударної хвилі. Вікна вилетіли, стіни затріщали, а за кілька хвилин полум’я поглинуло все: кімнати, стіни, шафи зі старими фотографіями…
Кури, що спали в загородці, не встигли навіть крикнути — все згоріло вщент. Вона стояла босоніж, мовчазна, вкрита попелом. В очах — не сльози, а тиша. Шок.
Коли на ранок пожежники розгребли згарище, з усього дому залишилося кілька обвуглених речей. Серед них — побитий, почорнілий чайник з вм’ятиною та обгоріла, але вціліла порцелянова чашечка з кружечками. Вона стояла, ніби вперто не хотіла здаватися вогню. Її бабуся колись купила на базарі у 70-х — з неї щодня пила чай на сході сонця.
Більше нічого не лишилося. Кури — згоріли. Фотоальбоми — попіл. Стіни — обвуглені балки. А чайник і чашечка — як пам’ять. Як доказ, що навіть після вогню щось може вистояти.
Потім, коли «Проліска» привезла жінці допомогу, вона лише прошепотіла: «Усе життя в одну ніч. І лиш чайник із чашечкою…»
Того ж дня конотопська команда здійснила виїзд ще в один населений пункт, який постраждав від обстрілу.
Загалом за підтримки UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні Гуманітарна місія «Проліска» в місті Конотоп цього дня надала допомогу у вигляді матеріалів для екстреного ремонту житла 23 родинам (47 людям).
Разом з тим наш фахівець надав 8 консультацій з соціальних питань, здебільшого щодо отримання компенсації за пошкоджене житло та доступу до гуманітарної допомоги.
Гуманітарна місія “Проліска” завжди там, де потрібна людям.
