№ ITB 2026-297 від 07 травня 2026 року ЗАПРОШЕННЯ ДО УЧАСТІ У ПРОЦЕСІ ЗАКУПІВЛІ на укладання договорів на постачання брендованого одягу для потреб ГО «ПРОЛІСКА» в межах проєкту ««Повний цикл допомоги – від евакуації до створення гідних умов у прихистках», профінансованого Гуманітарним фондом для України, код проєкту CBPF-UKR-25-R-NGO-38128 ДАТА ТА ЧАС ЗАКРИТТЯ: 21 травня 2026 року – 14:00 год.
№ ITB 2026-314 від 06 травня 2026 року Запрошення до участі у процесі закупівлі на укладання рамкових договорів постачання товарів для забезпечення фізичної безпеки співробітників і надавачів послуг ГО «Проліска» межах проєкту УВКБ ООН “Комплексна допомога у сфері захисту та житла для переміщених осіб, репатріантів та людей, які постраждали від війни” (код контракту 21141Y26M162685) Дата та час закриття: 20 травня 2026 року – 16:00 год.
Прикордоння Харківщини сьогодні — це не лише про вибухи й зруйновані будинки. Це про вулиці, де більше не чути дитячих голосів. Про двори, які спорожніли. Про людей, які залишаються жити серед руїн, бо іншого дому у них немає.
Саме тут живуть Володимир Петрович та Валентина Миколаївна.
Колись їхня вулиця була звичайною сільською вулицею — із сусідами, розмовами через паркани та щоденними клопотами. Сьогодні більшість будинків навколо пошкоджені або порожні. Їхній дім також серйозно постраждав від обстрілів. Але подружжя залишилося.
«Куди нам іти? Тут усе наше життя», — тихо говорить Валентина Миколаївна.
Обом важко не лише через війну. Подружжя роками живе з тяжкими хронічними захворюваннями, а постійний стрес і життя в умовах небезпеки лише погіршили стан здоров’я. У селі немає лікарів, а найближча амбулаторія — за десятки кілометрів. Навіть проста поїздка до Харкова для них перетворюється на складне випробування, яке потребує сил і ресурсів.
Про родину фахівці Гуманітарна місія “Проліска” дізналися від старости села. Відтоді підтримка стала системною й тривалою.
Робота велася одночасно з обома членами родини. Основним запитом був доступ до медичних послуг та проходження необхідних обстежень. Для Валентини Миколаївни окремо розпочався процес оформлення інвалідності — складний і виснажливий шлях, який тривав понад пів року.
Консультації лікарів, обстеження, поїздки до медичних установ, оформлення документів. Крок за кроком, попри втому й труднощі, родина проходила цей шлях не сама.
У березні 2026 року Валентині Миколаївні було встановлено II групу інвалідності. Після цього фахівці допомогли оформити соціальні виплати та розпочати реалізацію індивідуальної програми реабілітації.
Паралельно Гуманітарна місія «Проліска» підтримала родину через механізм індивідуальної допомоги у сфері захисту. Подружжю передали газову плиту з електричною духовкою та пральну машину.
У мирному житті це могло б здаватися звичайними побутовими речами. Але тут вони означають значно більше.
Можливість приготувати їжу без надмірного фізичного навантаження. Можливість підтримувати побут у складних умовах. Можливість зберігати бодай частину звичного життя там, де війна забрала майже все інше.
Сьогодні Володимир Петрович та Валентина Миколаївна залишаються вдома — на своїй вулиці, яка майже спорожніла. І поруч із ними є люди, які допомагають вистояти.