Неля Павлівна та Антон Васильович п’ятдесят років будували міста у Донецькій області. Пані Неля працювала інженером-конструктором у технічному бюро, проектувала житлові комплекси, Антон Васильович все життя віддав спорудженню металевих опор на промислових об’єктах. Подружжя познайомились у Краматорську. Корінна краматорчанка та парубок з Вінницької області створили родину, виростили синів, раділи появі чотирьох онуків і двох правнуків. Разом з чоловіком плекали виноградник та сад заради онуків. Коли почалися бойові дії, вирішили нікуди не їхати, але діти настояли.
“Ми виїхали, дуже переживали, що довелося все життя залишити. А наступного дня був розстріляний залізничний вокзал, загинуло багато людей. Наш син повинен був як раз бути в цей час на вокзалі, але дорогою зламався автомобіль і він запізнився на поїзд. Зі сльозами на очах слідкуємо за новинами, важко споглядати як руйнують збудовані нами міста. Ми вже 5 місяців у Вінниці, живемо у гуртожитку. Дякуємо за підтримку. Важко залишитися далеко від домівки та рідних у такому віці, здоров’я вже не те. Ми мріємо зібратися всією родиною, яку розкидало по Україні за великим родинним столом вдома у Краматорську.” – каже пані Неля.