ПОНАД 300 МЕШКАНЦІВ МІСТА СУМИ ОТРИМАЛИ ДОПОМОГУ ПІСЛЯ РАКЕТНОГО УДАРУ
ВІДНАЙТИ БАЛАНС МІЖ ВЛАСНИМИ ПОТРЕБАМИ ТА ПРАВИЛАМИ СОЦІУМУ – ТРЕНІНГ ДЛЯ ПІДЛІТКІВ
ВПО. Три літери, але як багато доль, подій, історій і ще багато всього ховається за ними. Причина у таких історій одна – війна, а долі у всіх складаються по різному. Сьогодні ми хочемо розповісти одну історію людини. Історію, яка почалася декілька місяців тому і ще триває. Історію, яка починалася з безнадії, відчаю і розпачу та яка вже зараз змінилася, і в ній головними стали віра та сподівання.
Історія почалася у квітні, коли під час розмови з одним з партнерів гуманітарного центру Проліска – Харків стало відомо, що в одній з лікарень міста перебуває на лікуванні чоловік. Переселенець, особа з ампутованими кінцівками, самотній. І вже наступного дня ми познайомилися з Олександром. Під час першого спілкування стало зрозуміло наскільки важке становище у нашого бенефіціара – у нього немає ані знайомих, ані родичів на території України, відсутні будь-які доходи та найголовніше – житло.
До початку війни Олександр жив в Луганській області. Після початку війни, він, рятуючи власне життя, був вимушений виїжджати вже з окупованої території. Колишні знайомі Олександра, які виїхали за кордон, дозволили йому жити у садовому будиночку на околиці Харкова. Там не було комунікацій, води та опалення. У січні 2023, після чергового відключення електрики, Олександр не помітив як заснув і не звернув увагу, що не вкрився, як зазвичай, декількома ковдрами. А зранку вже зрозумів, що все не так, все змінилося. Спочатку не звертав увагу на біль у ногах. Але він ставав все сильніше і він все ж таки вирішив звернутися до лікарів. Лікарі намагалися врятувати йому ноги, але на жаль це не допомогло. І спочатку йому провели ампутацію однієї ноги, а вже через тиждень – другої.
Він пройшов тривале та важке лікування після якого постало питання, як жити далі? Де жити? Жити в лікарні неможливо, це заклад для лікування. Людині в його стані потрібні інші умови, догляд, потрібна реабілітація. І саме у цей час ми прийшли на допомогу. Одразу було організовано візити психолога гуманітарного центру «Проліска – Харків» для надання психологічної підтримки. А соціальний працівник, після узгодження всіх дій з бенефіціаром, почав свою роботу, головною метою якої стало пошук нового місця проживання для Олександра та підготовка всіх необхідних документів. Оформлення статусу особи з інвалідністю, виплат ВПО, грошова допомога від ООН, пенсійні та соціальні виплати, організація програми реабілітації особи з інвалідністю, організація замовлення та отримання засобів реабілітації, пошук закладів та можливостей для переміщення Олександра для проживання – це не повний перелік викликів, які постали перед командою кейс-менеджерів гуманітарного центру «Проліска – Харків». Багато перемовин, зустрічей, тісна співпраця та візити в органи соціального захисту населення, пенсійного фонду, місцевого самоврядування, інші медичні заклади Харкова. За всіма цими словами прихована тривала, кропітка, наполеглива та постійна робота кейс-менеджера.
Все це тривало декілька місяців. Було оформлено статус особи з інвалідністю, організовано відвідування всіх необхідних органів державної влади та місцевого самоврядування, збір інформації, довідок та інших паперів необхідних для влаштування Олександра до геріатричного пансіонату. Важкий та тривалий шлях, який разом було успішно пройдено.
У липні, ми разом з Олександром, досягли того, що він бажав! Він переїхав на проживання до Харківського геріатричного пансіонату, де отримає належний догляд, реабілітацію та підтримку!
Ще у лікарні, він почав ставати та ходити на отриманих протезах. Він сподівається що в пансіонаті, завдяки спеціальним програмам та вправам, він зможе знову ходити самостійно. Він вірить, що прийде час, коли колісне крісло залишиться в минулому і він зможе повернутися до улюбленої роботи – Олександр чудовий майстер, до війни ремонтував пневматичний та електроінструмент, має досвід роботи на високотехнологічному обладнанні та устаткуванні. Мріє потрапити за кордон, пройти там додаткове лікування й обстеження.
А наша допомога Олександру буде тривати стільки скільки потрібно. Допомога людям, які опинилися в складній життєвій ситуації – це наша робота. І найбільшою нагородою для соціального працівника є щире «дякую», надія в очах та посмішка на обличчі людини, якій надано допомогу.
