Війна вже стала частиною життя багатьох мільйонів українців, які щодня борються за свободу та право на існування. Певно, всі чули про Куп’янськ, знають історію міста з початку повномасштабного вторгнення і з якими труднощами довелось зіткнутися під час окупації та обстрілів мирному населенню. Володимир – самотній чоловік, що мешкав та працював на фермі у селі Стариця, Вовчанського району. Бойові дії принесли з собою складні умови, в яких доводилось існувати. Світло та тепло зникло, їжу було дістати все складніше. Поля були заміновані, а обстріли не припинялись ні вдень, ні вночі. Чоловік разом із сусідом обладнали собі погріб, про всяк випадок.
“Як завжди, я збирав сіно у полі. Почулися вибухи – нічого нового, у нас тут домашня худоба на розтяжках постійно підривається. Проте на цей раз було інакше. Я одразу відчув як земля розривається зовсім поряд і побіг до нашого сховища, та в момент опинився на землі. Вибух був надгучний. Дивлюсь на ногу – повністю роздроблена. Плазом, я з останніх сил намагався дібратися укриття, повз аж до самого погреба. А як дістався – втратив свідомість. Більше нічого не пам’ятаю. Там мене знайшов сусід, а прокинувся я вже в лікарні у Вовчанську. Без однієї ноги”
Співробітники гуманітарного центру
Проліска – Харків, який працює за підтримки
UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні, виявили самотнього чоловіка в колективному центрі на базі гуртожитку аерокосмічного університету, де чоловік разом з іншими ВПО отримували гуманітарну допомогу у вигляді посуду, постільних та гігієнічних приналежностей. Сьогодні Володимир ділить кімнату гуртожитку з іншою родиною, та не зважаючи на втрату кінцівки та маломобільність, чим може допомагає сусідам: доглядає за хлопчиком та собакою. З початком війни Володимир втратив все те, що в нього було. Та головне, що чоловік не втрачає оптимізму. Дуже важливо підтримувати людей саме в таку складну хвилину.