ІСТОРІЯ ПАНІ ВАЛЕНТИНИ З КРАСНОГОРІВКИ, ЯКУ ГУМАНІТАРНА МІСІЯ ПРОЛІСКА НЕ ЗАЛИШИЛА В БІДІ
ДОПОМАГАЄМО МИРОПІЛЛЮ ЩО НА СУМЩИНІ ДОЛАТИ НАСЛІДКИ ОБСТРІЛУ
Гаряча лінія гуманітарної місії «Проліска». Вхідний дзвінок.
«Добрий день! Гуманітарна місія “Проліска” Донецької області, мене звуть Світлана, я Вас слухаю».
Так починається мій діалог з людьми, які потребують допомоги. Здається, що може бути простіше ніж перерахувати всі види допомоги, зареєструвати дзвінок або перенаправити іншому фахівцю організації? Ніби все – твоя місія виконана. Та які б фільтри для себе ти не ставив, ти не можеш не реагувати на чужий біль, безвихідь, страждання, сльози.
Кожен дзвінок, це епізод чийогось життя. Епізод, який не наповнений яскравою історією радості, щастя, благополуччям та любов’ю. Це епізод під пекучою назвою: «Біль та розпач».
– Алло! Доню, мене звуть Анна Степанівна ми з-під Селидова, наш будинок потрапив під обстріл, чоловік вийшов у гараж, його поранило в руку. Руку довелося ампутувати, транспорту немає, щоб їздити на перев’язки, а таксі коштує1000 грн. Будинок наш без вікон, ховаємось у підвалі… Допоможіть…
– Алло! Доброго дня потрібні памперси для дорослих, ми переселенці з Авдіївки. У дружини, після того, як дізналася, що в наш будинок потрапила ракета, стався інсульт. Вона тепер лежача, я доглядаю за нею… Допоможіть!
– Алло! Допоможіть! Потрібно вивести стару маму, вона залишилася одна, лінія фронту наближається почастішали обстріли.
Допоможіть! Допоможіть! Допоможіть!
Приймаючи телефонний дзвінок ти стаєш співучасником чиєїсь долі. Долі, яка торкається кожної струнки твоєї душі, перебираючи їх, твоя душа наповнюється музикою співчуття, співпереживання, можна перерахувати велику кількість синонімів до цих слів, але їх все одно не вистачить, щоб виразити, те, що ти переживаєш при розмові з людиною, яка іноді втратила все те, що любила, що було їй дорого.
– Ганно Степанівно, Гуманітарна місія “Проліска” може вас евакуювати, в будь-яку точку України.
– Свєточка, як же ми покинемо свою хату, тут зроблено все нашими руками, у нас такий великий сад, тут народилися наші діти, підростали онуки…
І Ганна Степанівна, не змовкаючи, починає розповідати історії про своє життя. Біль у голосі, який ти чула на початку розмови, йде на задній план. Людину ніби підмінили, все її минуле життя наповнене такими зворушливими спогадами. Вони як бетонний фундамент, допомагають утримувати цеглини її вже зруйнованого життя. Голос у Анни Степанівни стає спокійним, вона ніби потрапляє в інший вимір, її чудові спогади як крила у птаха, які допомагають літати.
Я дивлюся на свій стіл, завалений відомостями з надання гуманітарної допомоги, які потрібно опрацювати, розумію, як багато в мене роботи. Але, я не можу злякати цього «птаха», розуміючи, наскільки важливі для Ганни Степанівни її спогади, адже саме вони утримують її на плаву.
Я розумію, що життя – це не ті дні, що минули, а ті, що запам’яталися. Я назавжди запам’ятаю телефонні дзвінки, які я приймаю, запам’ятаю ті історії, які чула і ту допомогу, яку надає «Проліска».
Як Ной у ковчезі, який не знав, що на нього чекає, куди його ковчег пливе, коли все закінчиться, але він ніс свою місію. І голуб, випущений Ноєм, приніс йому звістку – «Життя на землі триває». Так і гуманітарна місія «Проліска» зі своїм символом Голубки, яка тримає в дзьобі гілочку оливи, несе свою допомогу людям.
Гаряча лінія Гуманітарна місія “Проліска” – це осередок надії для багатьох людей. Бо «Проліска» як голубка миру, несе добру звістку і допомагає людям.
Телефони гарячої лінії «Проліски»: +38093 202 22 32; +38096 404 10 34
