ВЕЛИКА РОБОТА – ДОПОМОГА ПОРАНЕНИМ! МАЛИЙ КРОК ДО РЕАБІЛІТАЦІЇ
ЩЕ 333 ЛЮДИНИ У ХЕРСОНІ ТА ОБЛАСТІ ОТРИМАЛИ ТЕПЛІ РЕЧІ
В місці колективного проживання внутрішньо переміщених осіб (МКП ВПО), що було створене на базі навчальних корпусів місцевого навчального закладу у м. Виноградів, зараз вітає дух Різдва. У коридорах вже стоять прикрашені ялинки та скрізь — прикраси з паперу hande made.
Все це зробили самі мешканці – вимушені переселенці, в сім’ях яких багато дітей. Тому простір для дитячого дозвілля, який облаштувала «Проліска», тут майже ніколи не порожній. Інформаційна точка, яку теж облаштувала «Проліска», надавши сучасні меблі, оргтехніку та обладнання, завдяки якому тут працює швидкий інтернет, теж не порожній. Підлітки щось шукають в Інтернеті, сидячи за ноутами, щось копіюють на багатофункціональному пристрої…
Йдемо до кухні знайомитися з батьками цих дітей: «Скільки там ваших стрибає по кріслах-грушах?», – запитуємо тендітну жіночку, яка щось помішує у каструлі на плиті.
«Мої там зараз не стрибають – вони щось там будують із «Лєго». А взагалі в нас з чоловіком шестеро дітей, але «з собою» – тільки четверо – молодших. Старші вже студенти. Та ще з нами моя мама. А приїхали ми сюди евакуаційним потягом кампанією з 13 людей. Звісно, що одразу їхали до МКП, яке було тимчасово створене на базі геріатричного пансіонату, де й прожили понад рік. Хто ж здасть житло родині з сімох людей? Для нас був єдиний вихід – селитися в МКП», – розповідає багатодітна мати пані Людмила, вимушена переселенка з м. Краматорську на Донеччині.
Родина Людмили приїхала до Закарпаття наприкінці березня 2022 року. Жінка розповідає, що з самого початку повномасштабного вторгнення Краматорськ щільно обстрілювали. Вони з чоловіком та молодшими дітьми, ховаючись від обстрілів, місяць спали у невеличкому коридорі своїй краматорської квартири.
Сподівалися «перечекати», але ситуація на Донеччині й зараз не покращилася. Після жорсткого обстрілу, коли сім’ю врятував виключно щасливий збіг обставин, Людмила з чоловіком прийняли остаточне рішення евакуюватися.
Та навіть після переїзду майже за тисячу кілометрів від зони бойових дій жінку довго не відпускало пережите. Заселившись до МКП в геріатричному пансіонаті, вона запропонувала адміністрації… заклеїти вікна. Хрест – на – хрест – як то роблять, коли очікують обстрілів.
«Я не одразу звикла до звуків з траси під вікнами. Думала: «Чи щось їде, чи вже летить?». Я маю на увазі ракети та снаряди. Звісно, що всі стримано посміхнулися та відповіли мені, що лякати мешканців захисними стрічками на вікнах у Виноградові нема причин», – з посмішкою згадує Людмила.
Багатодітна мати каже, що вдячна за те, що її великій родині одразу знайшовся прихисток. Але зізнається, що у жовтні поточного року вони з радістю переселилися в запропоноване їм нове МКП, де їм виділили дві кімнати.
«Тут умови проживання, звісно, значно краще. Можна їжу собі приготувати та є де її зберігати – є холодильники та навіть морозильні камери. Можна просто посидіти на кухні, чайку попити. Та й дітям є де погратися, якщо на вулиці негода. Ми дуже вдячні «Пролісці» за наданий комфорт», – каже Людмила.
Завдяки фінансової підтримки Гуманітарного фонду для України (UHF) Управління ООН з координації гуманітарних справ / OCHA Ukraine, Гуманітарна місія “Проліска” надала зазначеному МКП меблів, побутової техніки та обладнання на загальну суму 800 тисяч гривень.
В Закарпатської області «Проліска» підтримує 17 МКП, у 12 проєкти надання допомоги вже завершені. Загальна сума наданої допомоги, яку надала «Проліска» в МКП, що розташовані на Закарпатті слала 8,5 мільйонів гривень.
В рамках проєкту підтримки колективних центрів проживання вимушених переселенців, Гуманітарна місія “Проліска” надає різноманітну допомогу мешканцям понад 170 МКП по 8 регіонах країни.
