«ПІД ЧАС БОМБАРДУВАННЯ У МОЄЇ ДОНЬКИ НАВІТЬ МОБІЛЬНИЙ ТЕЛЕФОН ВИХОДИВ З ЛАДУ!»

Валентині Олексіївні у листопаді виповниться вже 86 років. Звісно, що пенсіонерка ніколи в житті не думала про те, що в такому поважному віці їй доведеться кудись їхати з рідної квартири у Харкові аж до Закарпаття та жити у гуртожитку, на базі якого створене місце тимчасово проживання вимушених переселенців. Але після повномасштабного вторгнення ворога в нашу країну, знаходитися вдома цієї сім’ї харків’ян було вже неможливо.

– Снаряди свистіли зовсім поруч! Під час бомбардування у моєї доньки навіть мобільний телефон виходив з ладу! – згадує пані Валентина. – Бомби прямо поруч з нашим будинком розривалися! Автівка біля нашого будинку згоріла. Донька в мене викладач, але заняття в університеті, якій теж бомбили, де вона працювала, припинилися. На щастя, донька вже знайшла собі роботу в Ужгороді. Але, звісно, що нам дуже хочеться додому.

В березні 2022 Валентина Олексіївна разом зі своєю донькою та онукою залишили рідну оселю. Пенсіонерка з донькою тепер мешкають на Закарпатті, онука пані Валентини – за кордоном…

З представниками команди гуманітарного центру Проліска – Ужгород, які працюють за підтримки UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні, Валентина Олексіївна та її донька познайомилися, коли ті прийшли до МТП, надати вимушеним переселенцям консультації з розв’язання соціальних питань та, за потребою, психологічну підтримку.

– Мені допомогли зробити довідку переселенця та залишили свої контакти, щоб ми могли звертатися за допомогою, – розказує пані Валентина. – В липні нам прийшлося звернуться до «Проліски» про допомогу. В мене захворіли зуби. Треба було їхати до лікаря. А я ж погану пересуваюся – covid-19 «вдарив» мене по колінах. Моя дочка звернулася до “Проліски” з проханням доставити мене до лікарні. На автівці «Проліски» мені возили лікувати зуби.

Нещодавно надавачі соціальних послуг «Проліски» знов відвідали пані Валентину та подарували реабілітаційні засоби пересування – дві алюмінієві палиці, які їй дуже сподобалися пенсіонерці.
– Того, що мені подарують дві нові палиці, я навіть не очікувала! Дуже зручні! Дякую! Для того, щоб пересуватися, мені потрібні вже саме дві.