“ПРОЛІСКА” НАДАЛА ДОПОМОГУ МЕШКАНЦЯМ АВДІЇВСЬКОЇ ТА ОЧЕРЕТИНСЬКОЇ ОТГ
17.03.2022
КОМАНДА «ПРОЛІСКИ» ЗАБЕЗПЕЧИЛА БОМБОСХОВИЩЕ В СМТ МИРОНІВСЬКЕ ХЛІБОМ, ОЛІЄЮ ТА НАБОРАМИ ПОСУДУ ДЛЯ ПРИГОТУВАННЯ ЇЖІ
17.03.2022[EN below]
У 2014 Олена та її мати навчились жити без світла, води та опалення. Виїхати з Авдіївки не давав страх перед невідомістю. У січні 2015 року все ж таки виїхали з під обстрілів рідної вулиці, витримавши три дні.
Змінивши кілька місць проживання, доля закинула до Харкова. Був табір для переселенців, була й орендована квартира на Салтівці. За ці роки через нерви, мама захворіла на невиліковну хворобу і зовсім втратила зір. Але вони не здавалися, трималися та боролися. До 24 лютого. Ранковий сон перервали вибухи. Жах пронизав до кінчиків пальців від усвідомлення того, що відбувається.
По допомогу Олена звернулась до гуманітарної місії «Проліска», співробітники якої організували перевезення жінок з під обстрілів до залізничного вокзалу Харкова, де вони змогли сісти на евакуаційний потяг.
«Змогли втекти з пекла та неопалюваної квартири, за що я безмежно вдячна всім із «Проліски». Пройшовши довгий шлях, зустрівши багато добрих чуйних людей у дорозі, за допомогою молитов, ми тепер перебуваємо в іншій країні. Перебування в нелюдських умовах 11 днів і довга дорога залишили свій відбиток, мама тяжко захворіла і зовсім ослабла. Зустріли добрих людей, до нас ставляться з милосердям. Дякувати Богу, я змогла її вивезти.» – каже Олена.
ВАЖЛИВО! Підтримати гуманітарну місію «Проліска» можна за посиланням https://bit.ly/3vBFwUM
***
2014-2022: THE STORY OF A WOMAN WHO LOST HER HOME TWICE
In 2014 Olena and her mother learned how to live without electricity, water, and heating. The fear of the unknown didn’t let them leave Avdiivka. In the January of 2015, they did leave form under the shelling of their street, being able to bear it for three days.
Having exchanged a few homes, they settled in Kharkiv. At first, it was a camp for IDPs, then – a rented flat in Saltivka. During those years, her mother had fallen ill with an untreatable disease and had lost her vision. However, they weren’t giving up, they were fighting and holding on. Until the 24th of February, when their morning sleep was interrupted by explosions. The horror was spearing them to their toes from what was going on. Olena asked the Proliska Humanitarian Mission for help, and its employees organized transportation of the two women to the Kharkiv railway station, where they were able to get on an evacuation train. “We were able to escape from hell and an unheated flat, and I am infinitely grateful to everyone from Proliska. Having gone through a long journey and having met a lot of good kind-hearted people, we are now in a different country. Being in inhumane conditions for 11 days and a long journey have left their mark – my mother has gotten ill and very weakened. We have met kind people and we are treated with clemency. Thank God, I’ve been able to take her out from there”, – Olena says.
