№ ITB 2026-192 від 26 березня 2026 РОКУ Запрошення до участі у процесі закупівлі на укладання договорів про надання автотранспортних послуг з соціальних перевезень населення, в межах проєкту Гуманітарного фонду для України «Соціальне перевезення, життєве необхідна евакуація та надання допомоги після евакуації.» (код фінансування CBPF-UKR-26-R-NGO-NSFT-39496) Дата та час закриття процесу закупівлі: 09 квітня 2026 РОКУ – 15:00 ГОД.
RFP 2026-188 від 26 березня 2026 року ЗАПРОШЕННЯ ДО УЧАСТІ У ПРОЦЕСІ ЗАКУПІВЛІ: На укладання договорів про надання послуг харчування для учасників тренінгів «Люди з досвідом війни», «Надання першої психологічної допомоги дітям та формування власного емоційного інтелекту», «Перша психологічна допомога, внутрішні та зовнішні опори», в межах реалізації проєкту УВКБ ООН «Комплексна допомога у сфері захисту та житла для переміщених осіб, репатріантів та людей, які постраждали від війни» (код контракту 21141Y26M162685) ДАТА ТА ЧАС ЗАКРИТТЯ: 02 квітня 2026 року – 15:00 год.
Історії транзитного центру в Лозовій — це не просто свідчення війни. Це історії втрат і пошуку, розгубленості й відновлення. Ми знаємо лише частину з них. Але навіть одна може пояснити, як саме виглядає повернення до життя.
Ця історія почалася з короткого повідомлення від евакуаційного екіпажу: чоловік без документів, без спогадів, без зв’язку з минулим. Він не пам’ятав навіть свого імені. Так відбулося знайомство з Геннадієм Михайловичем.
У подібних випадках допомога починається не з паперів. Вона починається з розмови. З простих, буденних запитань — про погоду, звички, деталі, які колись були частиною життя.
Перші години — тиша.
Потім — поодинокі слова.
Понад п’ять годин спілкування в перший день, ще — наступного. І поступово пам’ять почала повертатися.
Спочатку — ім’я.
Потім — ім’я батька.
Далі — уривки спогадів.
І нарешті — сестра, яка, ймовірно, живе у Харкові.
А потім — три цифри номера телефону.Саме вони стали точкою опори.
Як з’ясувалося, ще до повномасштабної війни чоловік пережив серйозну травму голови. Після лікування він повернувся до звичного життя. Але у січні 2026 року — новий удар: обстріл, зруйноване житло, повторна травма. На фоні постійної небезпеки частина пам’яті просто зникла. Сусіди допомогли з евакуацією. Так він опинився у Лозовій — у відносній безпеці, де з’явився шанс відновити втрачене. Далі почалася копітка робота: десятки дзвінків, звернення до різних установ, перевірка кожної деталі. І зрештою — відповідь. Сестра шукала його місяцями. Зверталася до знайомих, служб, не припиняла спроб знайти бодай слід. І раптом — дзвінок.
Як з’ясувалося, ще до повномасштабної війни чоловік пережив серйозну травму голови. Після лікування він повернувся до звичного життя. Але у січні 2026 року — новий удар: обстріл, зруйноване житло, повторна травма. На фоні постійної небезпеки частина пам’яті просто зникла. Сусіди допомогли з евакуацією. Так він опинився у Лозовій — у відносній безпеці, де з’явився шанс відновити втрачене. Далі почалася копітка робота: десятки дзвінків, звернення до різних установ, перевірка кожної деталі. І зрештою — відповідь. Сестра шукала його місяцями. Зверталася до знайомих, служб, не припиняла спроб знайти бодай слід. І раптом — дзвінок.
— «Скажіть, будь ласка, у вас є брат?»
Їхню першу розмову неможливо передати словами: сльози, полегшення, жива надія після довгого очікування. Не вагаючись, сестра запросила його до себе. Але найважливіше — далі.
Після возз’єднання команда Гуманітарної місії «Проліска» продовжила супровід й допомогла чоловікові: відновити документи, оформити соціальні виплати, зареєструвати місце проживання, отримати статус ВПО та доступ до банківських послуг. Також нашій команді вдалося: оформити новий паспорт, інтенсифікаційний код та зібрати ключові документи для подальшого життя.
Паралельно триває підтримка у медичних обстеженнях та отриманні грошової допомоги.
Це щоденна, непомітна робота. Без гучних заяв. Але з результатом, який має справжню цінність — повернення людини до життя.
