Реалії сьогоднішнього життя вимагають бути завжди пильними та готовими до небезпеки. Але проблема полягає в тому, що ця місія нездійсненна, на жаль.
Запитання для роздуму: чи були готові мирні жителі одного прикордонного села, до того, що ранок буде гучним? Гучним настільки, що уламки зруйнованого мосту опиняться попід вікнами, на подвір’ї, серед заквітчаних терас. Розіб’ють собою дахи, а вибухова хвиля винесе вікна та частково стіни.
Задача для працівників гуманітарного центру
Проліска- Конотоп в такій ситуації наступна: якомога швидше допомогти.
Дано: руйнування, люди, які потребують допомоги.
Розв’язання: швидко завантажити машину будівельними матеріалами для екстреного ремонту житла та виїхати на місце обстрілу для видачі гуманітарної допомоги місцевому населенню, яке постраждало.
Відповідь: гуманітарну допомогу за підтримки
UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні того ж дня отримали 19 родин (40 людей). Також, першу психологічну допомогу отримали 11 людей (з них 1 дитина), що є максимально необхідним, оскільки моральний стан населення стає все більш важким та пригніченим. Консультації з питань оформлення компенсації за пошкоджене майно та можливості релокації до більш безпечних громад отримали 8 людей (з них 2 дитини).
Вірні та віддані працівники
Гуманітарна місія “Проліска” поспішають туди, де люди ще хочуть бути, де люди ще хочуть жити на своїй землі, попри все. Жити так, як дозволяє ситуація. Але жити. Жити вдома!