

Війна зламала тисячі доль, зруйнувала незчисленну кількість життів. Адже життя – це те, що відбувається тут та зараз. Тому дуже сумно від того, коли через воєнні дії багато людей не можуть спілкуватися зі своїми рідними та близькими. Так сталося й у Валентини Костянтинівни. Вона з міста Красногорівка Покровського району Донецької області. 38 років жінка пропрацювала поштаркою у своєму рідному місті. Багато хто її знає та поважає у місті. 20 років тому у неї помер чоловік, якого вона дуже кохала. Від того шлюбу у них двоє дітей. «У мене четверо внуків та двоє правнуків», – з гордістю розповідає Валентина Костянтинівна. Але, на жаль, всі вони зараз мешкають на тимчасово окупованій території та зв’язок з рідними втрачено.
Коли в Красногорівці почалися інтенсивні обстріли, багато хто з мешканців міста виїхав. Три рази були «прильоти» поряд з будинком пані Валентини. Повилітали вікна, дах пошкоджено уламками снарядів. Вже не було доступу до медичних послуг та неможливо було отримати пенсійні виплати. Через загрозу життю жінка ховалася у підвалі свого будинку.
Незабаром волонтери евакуювали жінку з Красногорівки, а вже потім безоплатним евакуаційним рейсом «Проліски» вона дісталася до Дніпра. У Дніпрі фахівці з соціального супроводу гуманітарного центру Проліска – Дніпро, які працюють за підтримки UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні зустріли збентежену, безпорадну пані Валентину, допомогли їй поселитися у Центрі тимчасового розміщення немобільних, маломобільних людей похилого віку та людей з інвалідністю, евакуйованих з гарячих точок «Океан добра», де вона прийшла до тями та оговталася від усього, що з нею трапилося.
Після проведення оцінки потреб Валентині Костянтинівні першочергово надано засіб реабілітації – алюмiнiєву регульовану палицю для полегшення її пересування. Одразу з нею почали працювати психологи гуманітарного центру, щоб полегшити психоемоційний стан жінки. Валентині Костянтинівні переоформлено банківську картку, надано допомогу в отриманні реєстраційного номера облікової картки платника податків.
«Дякую, що є такі люди, які турбуються про літніх, самотніх людей, як я. Допомагають та підтримують мене в такий нелегкий час. В поважному віці залишитися одною – це дуже важко. Але життя триває та надія на перемогу не вмирає», – зі сльозами на очах розповідає жінка.
Оговтавшись від пережитого, пані Валентина сподівається, що її найголовніша мрія здійсниться – «світло переможе темряву», на рідній землі настане мир, вона зустрінеться зі своєю родиною та повернеться додому.
Найближчим часом жінка переміститься до Західної України до більш безпечного середовища, у будинок для літніх людей. Там вона зможе отримувати медичну та соціальну допомогу, та жити більш менш повноцінним життям.
Гуманітарна місія “Проліска” завжди там, де потрібна людям! Надання допомоги триває!
