Історія сім’ї внутрішньо переміщених осіб, яка знайшла прихисток в селищі Піщане, що на Кременчуччині – це розповідь про родину , яка зіткнулася з великими викликами, але продовжує вести боротьбу, віднаходити сили та приймати рішення в умовах надзвичайних випробувань.
Родина Балсісів була вимушена відірвалася від рідної землі – села Зоряне, що на Донеччині. Сім’я мала власний будинок, велике хазяйство, стале життя. В їх рідному селищі, де весна повинна бути повна квітів та співу птахів, тепер бойові дії, що змушують жити в страху та неспокої.
Дружина Олена, інвалід 3 групи, була змушена стати витриманою опорою для свого чоловіка Віталія, який бореться з захворюванням серця та цукровим діабетом. Жорстока реальність захворювань призвела до проблем з судинами нижніх кінцівок, і тепер у чоловіка додалося проблем з ногами, які вкрай потребують уваги.
До їхньої родини прийшла надія, коли при них дізнались в гуманітарному центрі
Проліска – Кременчук, працівники якого дбають про тих, хто потребує допомоги.
В партнерстві із кейс-менеджером «Проліски» фахівець з соціального супроводу змогла оформити компенсацію за надані соціальні послуги на непрофесійній основі, отримала доступ до послуг податкової, пенсійного фонду та банківської установи. Уклали декларацію із лікарем сімейної медицини, який тепер опікується ними, контролюючи їх хитке здоров’я. Щоб полегшити матеріальне положення та забезпечити придбання необхідних медичних препаратів, родина отримала грошову допомогу від партнерів УВКБ ООН.
Забезпечити гідне життя та подолати труднощі в побуті чоловікові, ноги якого тепер спіткає чорнило хвороби, змогли завдяки Yuliya Zemlytska, котра залучила Гуманітарну місію «Проліска» до програми Громадської Ініціативи Європейського банку реконструкції та розвитку, за фінансової допомоги
The German Marshall Fund of the United States та
Ukraine Charity, надавши йому крісло з санітарним оснащенням.
«Це наша історія, де випробування не завершуються кінцем, але вона перетворюється на надію та несе хоч і маленьку, але впевненість в завтрашньому дні. «Проліска» для нас, як промінь у темряві. Прийшли в наше життя та допомагаєте вибудовувати її новий розділ!», – дякує подружжя Балсісів.