ЩЕ ТРИ ВРЯТОВАНИХ ЖИТТЯ
ДВА КОЛА ДОПОМОГИ
Психологи гуманітарного центру Проліска – Харків надали допомогу постраждалим у селі Гроза, які забирали тіла своїх близьких з моргу у м. Харкові.
Через п’ять днів після масової загибелі людей у селі Гроза, яке знаходиться за 20 км від лінії фронту, Координаційний центр допомоги постраждалим запросив психологів гуманітарного центру «Проліска-Харків» попрацювати на території моргу в Харкові. З понеділка, 10 жовтня, в морзі почалася видача тіл загиблих у Грозі, де 5 жовтня ударом ворожої ракети було вбито 59 людей. Таку цифру озвучив Міністр внутрішніх справ Ігор Клименко в інтерв’ю Радіо Свобода у п’ятницю 13 жовтня. «Усі жертви – місцеві мешканці. Усі – цивільні. Загинули цілими сім’ями у кілька поколінь», – написав міністр у своєму Телеграм-каналі. Всі ці люди загинули у кафе, де зібралися згадати односельця, який загинув на фронті, захищаючи Україну. Їх убив один удар ворожої ракети.
– Шість психологів нашого гуманітарного центру працювали у селі Гроза з першого ж дня трагедії, – розповіла психолог гуманітарного центру «Проліска-Харків» Тетяна Бугайчук. – Ходили селом, поки зовсім не стемніло. Спілкувались із тими, кого зустрічали. Стукали в будинки, де були ознаки присутності господарів. У день трагедії люди охоче йшли на контакт. Вони були раді тому, що не кинуті віч-на-віч зі своїм горем. Їм хотілося виговоритись. Другого дня ми прибули у село знов.
За два дні психологи гуманітарного центру «Проліски» у м. Харків надали психологічну підтримку 46 мешканцям Грози. Кожен із них когось втратив: близького, родича, друга, сусіда. Наступного дня після трагедії село Гроза відвідала і Координатор ООН з гуманітарних питань в Україні Деніз Браун. Вона була вражена трагедією. Спілкуючись з мешканцями Грози, вона висловила їм свої співчуття, а також подякувала польовим командам агентств ООН та неурядових організацій, які надавали гуманітарну допомогу та психологічну підтримку постраждалим.
– Одне велике спільне горе висіло над селом, наче величезна чорна хмара – така атмосфера була у Грозі наступного дня після вибуху, – згадує психолог Тетяна Бугайчук. – Я цього дня спілкувалася із двома 15-річними дівчатами. В однієї загинула бабуся. В іншої – і мама, і бабуся. Наразі я продовжую працювати з ними. Ще врізалися на згадку троє жінок. Вони сиділи на одній лавці поруч, але нібито не помічали одна одну. Кожна була занурена у свої думки. Всі, хто вже усвідомив, що втратив своїх близьких, були в стані тяжкого очікування. Вони не могли забрати тіла, щоб готуватися до похорону. І ніхто з цих людей не знав, скільки їм доведеться жити у цьому стані очікування.
Останки були понівечені вибухом жахливої сили. На місці вибуху вилучено фрагменти дуже потужної ворожої ракети «Іскандер». За даними Національної поліції України, щоб ідентифікувати тіла загиблих було проведено 288 ДНК-досліджень. Одного 60-річного мешканця ідентифікували за 20 знайденими фрагментами його тіла.
Впізнання та видача останків загиблих у Грозі розпочалося у понеділок, 9 жовтня. Декому доводилося забирати одразу по кілька тіл. Одному чоловікові, який народився у цьому селі, але проживав зі своєю родиною на Черкащині, довелося впізнавати та потім ховати 11 тіл. За його словами, загинули всі його родичі: мати, дядько, брат, сестра, племінники…
Два психологи Гуманітарна місія “Проліска” у м. Харків, які працюють за підтримки UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні, працювали з постраждалими людьми на території моргу у вівторок, 10 жовтня.
– Ми поспілкувалися з однією жінкою, емоційний стан якої був дуже важкий, вона забирала одразу чотири тіла, – розповідає Тетяна Бугайчук. – Також там були дві молоді жінки, які прийшли за тілами своїх матерів. Одна з них поцікавилася, як сказати своєму маленькому сину про смерть бабусі. Я розповіла їй про те, що дитина витримає все те, що витримає її мати. Дитина дивиться на маму, на її реакцію – на те, як вона справляється зі своїм горем. Адже мала дитина ще повністю не розуміє, що таке смерть. Тому, якщо мама хоче, щоб її дитина якось легше пережила той факт, що вона більше не побачить своєї бабусі, то їй слід попіклуватися перш за все про себе, про свій емоційний стан та, за необхідністю, звернутися за психологічною підтримкою.
Співрозмовниці довелося працювати на території моргу вперше. Хоча за вісім років, які Тетяна працює психологом, надавати підтримку людям, які були у стані гострої психологічної травми, їй доводилося й до цього. Психологи «Проліски» пройшли спеціальні курси, де їх навчали працювати з людьми у кризовому стані.
– Потім ми ще не раз застосовували ці знання на практиці, – розповіла психолог. – Це той стан, коли людина, як оголений провід. Тільки підготовлений психолог, який має відповідні знання та досвід роботи з людьми в гострому кризовому стані, зможе їм допомогти, – вважає співрозмовниця. – Непідготовлений фахівець і людям не допоможе, і сам швидко вигорить.
– Того дня ми допомагали всім, хто готувався побачити своїх близьких востаннє, – згадує Тетяна Бугайчук. – Не лише тим, хто прийшов за останками загиблих у селі Гроза. Одна жінка забирала тіло свого чоловіка, який помер від хвороби у лікарні. Їй теж була необхідна підтримка.
Співбесідниця також розповіла, й про іншу сім’ю, яка в той день забирала тіло свого родича, який загинув на фронті.
– Вони чекали цього дня цілий місяць, – згадала Тетяна Бугайчук. – Саме стільки тривала експертиза, яка підтвердила особу загиблого. Період очікування був дуже болісним для цієї сім’ї. Весь цей час вони були у підвішеному стані і ніяк не могли почати проживати своє горе – почати звикати до думки, що їхньої близької людини більше немає. Їм теж була потрібна підтримка професійного психолога. Ми підтримали й цю родину.
У той день психологам «Проліска-Харків» довелося вперше працювати на території моргу, де в самій атмосфері ніби витає смерть. Але наші фахівці з цим успішно впоралися та надали підтримку всім, хто її потребував.
