ЕВАКУАЦІЯ ТРИВАЄ: ПРОТЯГОМ СЕРПНЯ У БЕЗПЕКУ ПЕРЕВЕЗЕНО 1084 ЛЮДИНИ
ПЕРЕСЕЛЕНЕЦЬ, ЯКИЙ ВСЕ ЖИТТЯ ДОПОМАГАВ ЛЮДЯМ, ОТРИМАВ ДОПОМОГУ ВІД «ПРОЛІСКИ»
Ліжка, розкладачки, ковдри, матраци, подушки, постільну білизну, рушники, каністри для води, посуд для приготування їжі, лампи на сонячних батарейках, гігієнічні набори від UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні передали вчора працівники Гуманітарної місії «Проліска» жителям Херсону, постраждалим від війни. Звісно, що «Проліска» надає допомогу у Херсоні не вперше, та не в останнє – ми допомагаємо щодня.
За допомогою до хабів Гуманітарна місія “Проліска” приходять й люди, житло яких постраждало від підтоплення, що сталося шостого червня через підрив Каховської ГЕС. Й вимушені переселенці, які перебралися до Херсону з тимчасово непідконтрольних уряду України територій, або зі своїх зруйнованих будинків у звільнених селах, де поки що не вщухають обстріли. Й люди з інвалідністю, й багатодітні родини та ті, в кого війна відняла всіх…
– Дуже дякуємо вам за ліжка, бо три місяці спали на двох розкладачках по черзі: нас четверо – я, мати з батьком та наша бабуся – їй 81 рік, – каже 36-річний чоловік. – Ми всі, звісно, крім бабусі, по змінах працюємо. Тому й вдавалося трохи відпочити. У нашому будинку внутрішні стіни зруйновані підтопленням. Меблі перетворилися на «дрова». Та всі речі теж зіпсувалися. А зарплатню «через раз» сплачують, тому що зараз через обстріли та підтоплення роботи в нас стало набагато менше. Немає за що купити розкладачку чи ліжко. У будинку сиро. Але ми не маємо змоги винаймати житло. Ми залишаємося у нашому сирому будинку. Та тепер хоч є де всім спати.
– Я це все сама не донесу, в мене ж нікого більш немає, – хвилюється 86-річна Олександра Іванівна, що теж прийшла до хабу по допомогу.
Олександра Іванівна отримала постільну білизну, рушник, ковдру, посуд, гігієнічний набір, каністру для води, та лампу на сонячних батарейках. Співробітники «Проліски» доставляють пенсіонерку з наданою їй допомогою додому. На жаль, Олександра Іванівна, яка насилу пересувається самостійно, в такому поважному віці залишилася на самоті. Один її син помер під час пандемії коронавірусу ще до повномасштабного вторгнення, а другий зник безвісти, коли у Херсоні тривали активні бойові дії. «Мені вже помирати скоро, а ви живіть! Бо ви такі молодці, що так дбаєте про людей!», – бабуся дякує працівникам «Проліски» зі сльозами на очах – й за допомогу, й за увагу та турботу, яких їй так не вистачає.
– Синок подумав, що ви вчителька, а тут записують до школи, тому так зрадів, а він як раз йде у перший клас та дуже хоче навчатися та спілкуватися з однолітками, – каже Олена, мати спритного семирічного хлопчика – Ми прийшли за ліжком – жіночка кладе на стіл пакет відповідних документів.
Олена – вимушена переселенка зі звільненого села на Херсонщині. Вона дуже радіє тому, що їм надали не тільки ліжко, а й постільну білизну, матрац, подушку, ковдру, рушник лампу та засобі гігієни. Зайвих грошей у родини немає. У жінки двоє дітей. Її чоловік вже багато років важко хворіє, зараз він навіть на ноги не встає. А діти Олени нелегко перенесли те, що коїлося у селі, коли воно було непідконтрольним уряду України.
– Коли ворожі солдати ходили по хатах, нам зламали двері, – згадує Олена. – Як наше село звільнили, тихіше там не стало – обстріл за обстрілом. Ми вирішили пожити у Херсоні. Приїхали сюди ще до підриву Каховської ГЕС. Та й таких потужних обстрілів міста тоді не було. Підтоплення, на щастя, не зруйнувало житло, в якому ми мешкаємо у Херсоні. Та й наш будинок в селі вцілів. Але від обстрілів нам ніде немає спокою! Буває, приїду до села, відвідати домівку, та бачу, що поруч з нашим будинком від чергового «прильоту» ворожого снаряда горить поле, або сусідній будинок руйнується прямо у мене на очах…
Олена жаліється, що за останній рік стан здоров’я її чоловіка помітно погіршився. Та й у її дітей від пережитого стресу спостерігаються певні проблеми. Олена планує поспілкуватися з психологами гуманітарної місії «Проліска» – психологічна підтримка потрібна всій родині. Жінка дуже вдячна за допомогу: зізнається, що на зекономлені гроші, які збиралася витратити на постіль для молодшого сина, одразу піде купляти йому те, що знадобиться для навчання, якого так сильно прагне її дитина. Малий з виразом, прямо як читець з багатим досвідом декламування віршів зі сцени, прочитав нам вірш Володимира Сосюри «Любіть Україну!». Але хлопчик був трохи замучений засмучений, дізнавшись, що тут не записують до школи, та що співробітник «Проліски» не буде вчителем в його класі: “Шкода, що ти не вчителька”, – так і сказав.
– Не знаю, що з моїм старшим сином, але він довгий час не виходить з дому, замкнувся, – розповідає Олена. – Є певні проблеми й у молодшого: як він у гуморі, то це непомітно – бачите, навіть віршик вам прочитав, але проблеми є. Війна тут не проходить повз нас…
Всіх, хто прийшов вчора по гуманітарну допомогу, зачепила війна. Всім цим людям дуже потрібна допомога та підтримка. Саме тому «Проліска» активно працює на Херсонщині з перших днів звільнення області. Надання допомоги триває!
