ЩЕ 55 ЛЮДЕЙ ВИЇХАЛИ З ДОНЕЧЧИНИ ЗА ДОПОМОГИ «ПРОЛІСКИ»
НАВЧАЛЬНА СЕСІЯ ВІД ПСИХОЛОГІВ ДЛЯ МЕШКАНЦІВ РОДИНСЬКОГО НА ДОНЕЧЧИНІ
– Я чекаю свою маму, – сказала Діана, стримуючи сльози, що були «на кілочку».
– А ви звідки? – питаю.
– Зі Скадовську, але я виїхала минулим літом, а мама залишилася, вона в мене хвора, боялася дороги. А зараз я її чекаю, я її вмовила, вона так боїться бути мені тягарем.
Розповідь Діани пішла потоком. Через схлипування і навалу емоцій, тривале напруження і хвилювання дівчина не зупинялась – говорила. Їй довелось довго триматися – накипіло, наболіло. Я мовчки обійняла її, запропонувала паперову хустку. Почула глибокий видих, тягар скинуто, все, їй легше, зрозуміла я.
Памʼятаю, коли ще була випускницею, так боялася, що під час консультування людина почне плакати, а я не знайду слів, щоб заспокоїти. Так от, з роками впевнилася: іноді взагалі не треба щось говорити. Просто треба не уникати, не намагатися «припинити» і не лякатися. Не варто також удавати, що нічого не відбувається. Треба просто прийняти!
Можна сказати: «Ти плачеш. Про що твої сльози? Що ти зараз відчуваєш?» Можна просто подати води, запропонувати серветку. Людині, яка потонула в емоціях, важливо, щоб той, хто перебуває поруч, залишався спокійним, був у ресурсі, і міг підбадьорити. Доведено, допоможе той, хто відчуває під ногами опору, або хоча б має рятувальний жилет. Отже, дайте людині відчувати все те, що вона відчуває. Просто будьте поряд і не губіть голову.
Зверніть увагу, що не варто знецінювати хвилювання людини, протипоказано використовувати у спілкуванні фрази на кшталт «та кинь ти!», «нічого страшного», «все пройде». Якщо ці поради будуть комусь корисні, буду рада.
На думки про прості та дієві поради психологиню гуманітарного центру Проліска – Суми, який діє за підтримки UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні, наштовхнуло відвідування МКП міста Суми, яке обладнала «Проліска» для ВПО з окупованих українських територій, які пройшли фільтрацію.
