У ПОКРОВСЬКІЙ ГРОМАДІ ЗРУЙНОВАНО ШКОЛУ. ДОЛАЄМО НАСЛІДКИ ОБСТРІЛУ
ТУРБУЄМОСЬ ПРО ЕМОЦІЙНЕ ЗДОРОВ’Я ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ ТА НАВЧАЄМО САМОДОПОМОЗІ
«Одного дня, під час видачі гуманітарної допомоги в офісі, я звернула увагу на подружжя похилого віку. Однозначно мої бенефіціари, чомусь подумала я. – розпочала свою розповідь кейс-менеджер гуманітарного центру Проліска – Кременчук Ганна Карпенко. – І дійсно ці люди стали «моїми!»
З’ясувалося, що історія їхнього життя цікава та складна, що війна, вимушене переселення та безліч проблем здатні не тільки руйнувати, а й об’єднувати.
Пані Олена та, як виявилось, її колишній чоловік Іван, переїхали до Кременчука із Бахмута та, не зважаючи на своє минуле рішення про розлучення, в ці важкі для обох часи проживають разом та підтримують один одного, як в перші щасливі роки сумісного життя.
«А що нам було робити? – бідкається пані Олена. – Ми тільки й залишилися один в одного! Син виріс та покинув нас. Зараз мешкає за кордоном. Не кидати ж мені Івана самого, тем паче він погано бачить, та і я не молодичка вже. Вдвох легше!».
Під час співпраці ця родина була забезпечена гуманітарною допомогою непродовольчими товарами побуту, посудом, засобами гігієни, завдяки чому їх вимушений прихисток родини став комфортним та зручним. Колишнє подружжя відновили втрачені документи та змогли отримати такі потрібні їм медичні послуги. За допомогою встановлених мобільних застосунків пані Олена та пан Іван були зареєстровані в інших громадських організаціях від яких вони отримали сертифікати на ліки та харчові продукти. «Дякуємо, що ви є! За підтримку, турботу та ваші щирі серця! Зичимо всім працівникам «Проліска» здоров’я та миру!» – подякували ці добрі люди.