ЗУСТРІЛИ, ПОСЕЛИЛИ, ТУРБУЄМОСЬ – ІСТОРІЯ ПЕРЕСЕЛЕНКИ З ВЕСЕЛОГО
ВПО З ДНІПРА ВИГРАЛИ У КОНКУРСІ МІНІ-ПРОЄКТІВ
Надання допомоги та історія двох сестер з Херсонщини
В рамках реалізації проєкту «Шлях до безпеки та послуг: транспортне забезпечення та підтримка колективних центрів», Проліска – Дніпро облаштувала інформаційну точку з доступом в інтернет в місці компактного проживання вимушених переселенців (МКП ВПО) центр соціальної адаптації людей з інвалідністю Океан Добра. В рамках вказаного проєкту, який реалізується за підтримки Гуманітарного фонду для України (UHF) Управління ООН з координації гуманітарних справ / OCHA Ukraine, у кімнатах маломобільних мешканців МКП також були встановлені телевізори. Більшість мешканців цього центру – саме маломобільні люди. Тому телевізори для них, що «вікно у світ».«Океан Добра» – це МКП тимчасового розміщення літніх людей та людей з інвалідністю, евакуйованих з зони бойових дій, який був організований в березні 2022 року на базі приміщень 2 корпусів колишнього пологового будинку міської клінічної лікарні №2.
Гуманітарна місія “Проліска” опікується долями мешканців цього МКП вже другий рік. За підтримки UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні, співробітники гуманітарного центру «Проліска- Дніпро», неодноразово надавали мешканцям центру гуманітарну допомогу: взуття та засоби реабілітації та інше.
Також мешканцям «Океану Добра» постійно надається психологічна підтримка та інформаційний й соціальний супровід. Потреба в наданні такої допомоги у цьому МКП завжди є.
Літні люди та люди з інвалідністю, який пережили обстріли та втрату своїх домівок, гостро потребують й психологічної підтримки, й медичного нагляду. Дуже часто люди, які були евакуйовані фактично з-під обстрілів, також потребують відновлення документів, допомоги в оформленні довідки ВПО, відкритті банківського рахунку для переоформлення пенсійних виплат, та відновлення самих пенсійних виплат, в укладенні декларації з сімейним лікарем.
А ось рідним сестрам 82-річнії Людмилі Павлівні та 74-річної Поліни Павлівні інтернет-мережі, може допоможуть з’ясувати долю їхніх рідних.
Пані Поліна, яка до повномасштабного вторгнення російської армії в Україну проживала в селі Велетенське Херсонської області, забрала свою старшу сестру з внучкою та двома правнучками з міста Маріуполь. Пані Людмила вирішила допомагати сестрі поратися по господарству. Та одного дня пані Людмила впала та зламала шийку стегна. Сім місяців Людмила лежала, не рухаючись. Потім молодша сестра вчила її заново ходити. Жінка пересувалася з ходунками.
Внучка та правнучки пані Людмили повернулися до Маріуполя, а сестри залишилися вдвох. Разом пережили окупацію. Після визволення правобережжя Херсонщини постійно жили під обстрілами.
– Наше подвір’я було на лінії зіткнення – на відстані до 500 метрів до лівого берега Дніпра, – згадує пані Поліна. – Ранок починався з обстрілів з різних видів озброєння. Коли вороги повністю зруйнували сусіднє село Кізомис, взялися за Велетенське. У когось хати повністю зруйновані. Багато селян загинуло. Хто зміг евакуюватися самостійно, поїхали якомога далі від фронту. А ми не могли. Через канонаду ми зовсім не спали. Лежали та чекали смерті.
Завдяки волонтерам, під обстрілами сестри змогли евакуюватися до міста Дніпро. Так вони опинилися в центрі «Океан Добра».
– Тут нас оточили турботою допомагають у всьому, – каже пані Поліна. – Вперше за багато місяців ми можемо спокійно спати й жити повноцінним життям.
Та жінки переживають за молодше покоління – онуку та правнучок, які повернулися до Маріуполя. Це місто одним з перших відчуло повномасштабне вторгнення ворога: потужні обстріли та бомбардування з повітря було таким, що деякі люди не по декілька діб не могли вийти з підвалів своїх домівок, де ховалися від вибухів. Ніхто й досі не знає, скільки людей загинуло у Маріуполі. Багато хто теж шукає своїх близьких, які в перші дні війни опинилися у Маріуполі.
– Зараз ми нічого не знаємо про їх долю, – каже співрозмовниця, згадуючи своїх рідних.
Історія двох сестер, на жаль, дуже типова для мешканців «Океану Добра». Всі люди, що зараз опинилися тут, дуже багато пережили. Тому всі вони дуже потребують турботи та порозуміння, та завжди раді бачити співробітників «Проліски», які підтримують їх, допомагаючи адаптуватися на новому місці.
Надання допомоги триває!
